Віртуальна мандрівка по школі
Вірш В.О.Сухомлинського "Учительці"
Віхи життя педагога
Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року
в селі Василівка в бідній селянській сім’ї. Він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році
закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до
Кременчука. Спочатку Василь Сухомлинський навчався в медичному технікумі, але
незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його
і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається
педагогічний шлях В. О. Сухомлинського.
У 17 років він став вчителем
заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського
педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши
інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем
української мови і літератури в Онуфріївській середній школі. У 1941 році під
час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року
Сухомлинський був важко поранений, довго лікувався і вже не зміг
повернутися до військової служби. У червні 1942 року його призначили
директором сільської середньої школи, де він працював до березня 1944 року. Як тільки рідні місця були звільнені,
він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної
освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи.
У 1948
році Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи і
працює а цій посаді 23 роки (до кінця життя). В 1948 році це була
звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його
науково — практичної та літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну
сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби
педагогічної мудрості. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему
«Директор школи — керівник навчально—виховного процесу». З
1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.
1958 — заслужений вчитель УРСР. 1968 — нагороджений званням Героя
Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії
педагогічних наук СРСР. 2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський
помер. Василь Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500
оповідань і казок для дітей.
Василь Олександрович ставив і
розв’язував проблему формування в молоді національного і естетичного
світобачення. Про один із шляхів успішного розв’язання цієї проблеми він писав,
що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо
не можна уявити народ без імені, без пам’яті, без історії. В дусі українських
культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою
прикметою людини. У його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов»,
«мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог
цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом,
осмислювати світ через красу природи.
Для Сухомлинського формування
естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання
гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа
естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й
благородного. Книга «Серце віддаю дітям» мала привселюдне зізнання і
підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було
найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».
